Меню
Прогноз погоди
Календар свят і подій
Календар свят і подій
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 135
Лічильники відвідуваності

Друзі бібліотеки

 

Кривша Людмила Вікторівна

Я хочу співати про небо,
Що в простір безмежний сяга...

Л. Кривша

 

Людмила Вікторівна народилася в місті Василькові. Як і всі діти, ходила до звичайної школи, але батьки помітили її незвичну любов до поезії. Поетеса виховувалася на віршах класиків, і в десятому класі вже сама почала писати вірші. Сама Людмила Вікторівна говорить: «Я не знаю, чому я пишу, просто мені інколи необхідно передати свої життєві враження за допомогою поезії… Можливо, це якась космічна енергія надихає мене, можливо, просто я така вже людина!».

З раннього дитинства Людмила Вікторівна мріяла стати вчителькою. Саме так, учителькою, бо дуже вже подобалась тендітній дівчинці професія вчителя. Мрія здійснилася. Закінчивши філологічний факультет Ніжинського педінституту, з 1982 по 1985 рік працювала вчителькою російської мови та літератури Застугнянської середньої школи. І вже з перших років учителювання було зрозуміло, що її педагогічний хист – багатогранний, самобутньо–яскравий.

Відомою є істина, що творчих учнів може виховати лише творчий вчитель. Саме таким вчителем і є Людмила Вікторівна. Вона сама пише вірші, їй відома таїна пошуку того єдиного слова, яке проміниться теплом і світлом.

З 1992 року Людмила Вікторівна – заступник начальника відділу освіти Васильківської райдержадміністрації.

Поезії Кривші Л.В. друкуються в районній газеті «Життя і слово», у фахових виданнях словесників. У них ідеться про найголовніше, що визначає сутність людського буття – зверненість душі до високого і піднесеного... проте найголовнішим обдаруванням Людмили Вікторівни слід визнати її талант бути людиною – мудрою, людяною, багатогранною, самобутньою і чесною.

Поезія Людмили Вікторівни дивовижно поєднує епічність із надзвичайною ліричністю, глибину думки із легкістю сприйняття, витонченість метафор із простотою розмовної мови.

 

Фрагмент пробної збірки Л.В.Кривші в шкільній бібліотеці

 

 

Хай Михайло Йосипович

Михайло Хай народився у 1946 році. Працює в ІМФЕ ім. М.Рильського НАН України та НМАУ ім. П.Чайковського, автор понад 100 наукових праць, монографії «Музика Бойківщини», нотозбірки «Українська інструментальна музика усної традиції», СD «Українська ліра», науковий редактор мультипроекту «Моя Україна. Берви» досліджує традиційну музику та народні музичні інструменти.

Київ – Дрогобич – 2007 р.

 

Монографія розглядає складні проблеми історії, теорії та наукової виконавської реконструкції сучасного українського етноінструментознавства. У ній вперше здійснюється спроба опису, класифікації структурно–типологічного аналізу традиційних музичних інструментів українців та музики, що на них виконується. Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів–гуманітаріїв та всіх поціновувачів рідної духовної культури.

 

Хай Михайло Йосипович періодично відвідував шкільну бібліотеку
в 2014 – 2015 н.р.

 

 

Лозован Михайло Михайлович

Михайло Лозован відвідав нашу шкільну бібліотеку в 2013 році

 

«Бий, дзвоне, бий» Роман - притча         «Чорний ворон, білий сніг...» Лірика
м. Фастів «Поліфаст», 2010 р.                     м. Київ, 2012 р.

В основу роману «Бий, дзвоне, бий» покладено історичний факт: 5 вересня 1649 року гетьман усієї України Богдан Хмельницький за особливі заслуги подарував церковного дзвона сотнику козацькому Гірченку із с. Рославичі (нині Васильківський район Київської області). Про це свідчить дарчий напис по дзвону «Року божого 1649 місяцявересня дня п’ятого сей дзвін наданий до храму Святого Спаса козаків рославичівських...» храм було зруйновано у 1937 р., а дзвін селяни закопали в землю і 1957 р. передали до Державного музею історії України, де він є і понині.

Твір суто художній. Однак сюжет базується на достовірних фактах і охоплює період з 1649 по 1709 рр. прослідковуються епізоди життя й боротьби за віру і волю трьох поколінь Гірченків на тлі визвольних змагань українського народу. Розповідь ведеться від імені головного героя–сотника Василя Гірченка.

 

 

Хлюпа Георгій Васильович

Пропоновану шановним читачам нову книгу Георгія Хлюпи «Мій світе ясний» можна сміливо назвати творчим звітом. Зрілий майстер слова зібрав у цій книзі все те, що кожен читач зможе віднайти для своєї душі: тут і велика життєва мудрість поезії, ніжно–ліричні, пісенні вірші та образки, щирий гумор і невичерпна образність. Особливо його твори вражають мовою: соковито–ніжною в ліричних віршах і збентежено–суворою в творах патріотичного спрямування.

 

Поезії. Сонети. Лірика. Поеми. Гумор.
ТОВ «КОЛОФОН» м. Васильків, 2009 р.

 

 

Краснопольський Василь Йосипович

Василь Йосипович народився 1 січня 1932 року в селі Башарівці Радивилівського району Рівненської області. Закінчив Донецький інститут радянської торгівлі, а в Харкові - факультет організаторів промислового виробництва. Працював ревізором в облспоживспілці, обласному управлінні торгівлі, КРУ Міністерства фінансів, був на керівній господарській роботі. Заоплюється кінозйомкою і бджолярством. Тривалий час завідує бджолофермою агрофірми «Зоря». Друкувався в періодиці.

Друзі бібліотеки

5 березня 2012 року в шкільній бібліотеці відбулась зустріч з поетом Краснопольським В.Й.

 

Книжки Василя Краснопольського в шкільній бібліотеці

«Де ж ти, лупиш?» Гуморески         «Повернення пана Коцького» Казка
м. Рівне, 2005 р.                     м. Рівне, 2001 р.

 

«Віхи життя»         «Там, де виріс» Вірші
м. Київ, 2010 р.      м. Рівне, 2001 р.

 

«Мандрівник» Казка
м. Рівне, 2001 р.

Форма входу
Пошук
Календар
«  Липень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Корисні посилання